І це не про запаси під землею чи унітази в Межигір‘ї. Це про людей, наших людей, українців. 

На щастя чи на жаль, у нас маленька територія, нас не омиває океан, у нас немає величезних площ лісів, різномаїття національностей, запасів газу чи нафти. 

Але у нас своя цінність, яку ми вважаємо золотом, – люди. У нас не б‘ються за цукор в магазинах, у нас не обирають президента замість своїх дітей, у нас не розруха в селах, у нас живе вся країна, а не два міста-мільйонника. 

Ми інші. У нас своя точка зору, уміння відстоювати інтереси, допомога ближньому, любов до сім‘ї та Батьківщини! 

Ми вміємо цінувати те, що маємо, а не загарбуємо більше, при цьому не піклуємось про наявне.

Наші українці – унікальні. Хтось виборює медалі у змаганнях, хтось винаходить нові ліки, хтось ціною власного життя рятує своїх побратимів на полі бою, хтось … Таких «хтось» багато, але цінний кожен. Кожен, хто робить внесок у розвиток держави чи зараз у цей нелегкий період, коли вона виборює незалежність.

З такими людьми, з таким ресурсом у нас тільки один шлях – у щасливе майбутнє.  

Так, нам не пощастило з сусідом. 

Але нам пощастило з нами. 

Цінуймо.