Чому два різдва

В Україні часто можна помітити співіснування в одному просторі
елементів різних цивілізацій як географічних, так і часових. В цьому сенсі наша
держава попри стереотипи, які про неї поширюють справді може стати живим
прикладом реального втілення на практиці усіх основних засад природного
мультикультуралізму без жодної ініціативи «згори» та перегинів, які часто
зустрічають у розвинених державах з цього приводу.

У нас часто можна спостерігати людей з новітніми американськими
ґаджетами у радянських будівлях, стик радянського автопрому із
західноєвропейським може зрівнятися із відомими фото узбережжя Сахари, де
«зустрічається» вода та пустеля. Про функціонування капіталізму у фактично
соціалістичній державі (за конституцією Україна соціальна держава, цей же
статус де-факто підтримується багатьма іншими нормами, які залишаються
лише декларативними) можна написати декілька книжок. Україна – це держава,
яка відзначає Старий Новий рік(!). Це унікальне явище у світовій культурі. А
віднедавна в нас почали святкувати два Різдва. Провівши певні паралелі,
сформувавши нескладні логічні конструкції, можна дійти висновку що ці речі
насправді пов’язані між собою. І найцікавіше, що хоча два Різдва та нових роки
святкує Україна, причина цього казусу зовсім не у нашій державі.

Ще тисячу років тому (у 1054 році якщо бути точними) Християнська
Церква у Європі розкололася. Наявність різних течій у релігіях явище досить
поширене. Навіть до розколу у християнстві існувала Вірменська Церква, а
також різні єретичні течії. Проте два уламки однієї Церкви настільки
зненавиділи один одного, що намагалися протиставляти себе одна одній у
багатьох аспектах, які не мають прямого відношення до релігії (хоча були й
періоди злагоди між православними та католиками).

Проте коли Папа Римський Григорій ХІІІ скоригував старий Юліанський
календар (який, до речі сформували за язичника Цезаря), що був не до кінця
точним, внаслідок чого календарні дати вже у той час (1582 рік) на 10 днів
відрізнялися від астрономічних, тобто реальних, то православна частина
Європи відмовилася його визнавати.

При цьому натомість не пропонували нічого свого. Православна Росія (до
1721 року – московське Царство) аж до 1918 року жила за старим Юліанським
календарем. Щоб остаточно зрозуміти наслідки, потрібно зауважити, що так за
2 тисячі років поля б слід було засіювати в лютому, адже саме тоді б наступала
весна за календарем. Тисячі років – величезний термін для життя людини,
проте не такий великий для церкви, якій уже дві тисячі років.

Тобто ненависть до своїх фактичних братів по вірі відверто
перетворилася в абсурд та шкідництво. І приблизно у цей час доля пов’язала
українців із цією державою, на століття відділивши нас від цивілізованого
світу, навіть за принципом вираховування дат.

Але при цьому слід пам’ятати і про існування на теренах нашої держави
ще однієї Церкви – Греко-Католицької, яка була утворена через 14 років після
укладання Григоріанського календаря. Проте, попри підпорядкування
Ватикану, вона все ж вирішила дотримуватися Юліанського календаря. І це
остаточно заплутало усю ситуацію.

Таким чином ми живемо у реальності, коли держава, бізнес, усі світські
організації функціонують за Григоріанським календарем, а Православна та
Греко-Католицька Церкви – за Юліанським. Парадоксу ситуації додає, що
Григоріанський календар написаний християнами, а Юліанський – язичниками.
Так українці опиняються у черговій для себе паралельній реальності, яка
є наслідком надмірної поваги до начебто традицій, які насправді є лише
звичками, що зумовлені поверхневим ставленням до святкових подій, що стоїть
на грані із байдужістю.

Українцям потрібно разом розібратися у тому, що ми святкуємо і для чого
у першу чергу це робимо. І це стосується не лише справ Церковних, проте для
початку добре було б з’ясувати яке ми святкуємо Різдво.

Вхід

Вітаємо! Це форма входу для власників підприємств

Запам'ятатит мене Забули пароль?

Відновлення паролю

Register