Пандемія – ідеальний шанс для Путіна

З самого початку збройної агресії Росії проти України її авторитарного лідера Путіна порівнювали із Гітлером, проте насправді – це його удосконалена копія, адже сучасний російський диктатор знайомий із негативним досвідом свого попередника і усіляко намагається його не повторити. Путін добре знає історію, тому позиціонує себе як лідера, який здатен вивчити всі уроки минулого і не повторювати їх надалі. Тому крок за кроком, повторюючи вчинки нацистського диктатора, він усе ж багато в чому діє по-іншому, якраз оминаючи його помилки.

Багато вчених сходяться на тому, що Гітлеру потрібно було сповільнити свій темп. Нацистський диктатор кілька разів порушував установки міжнародного співтовариства, але йому це сходило з рук починаючи із 1934 року, коли Німеччина почала різко нарощувати свою військову міць і завершуючи «Мюнхенською змовою» 1938 року, коли йому на поталу фактично віддали Чехословаччину, яка до останнього вірила західним партнерам.

Вважається, що якби Гітлер надалі чекав дестабілізації ситуації в Польщі та шматував би її так само поволі, але методично як Чехословаччину, то західна спільнота проковтнула б і це. Історія часто повторюється, особливо це простежується, коли один авторитарний лідер йде вже по протореному шляху іншого.

У 2008 році світ проковтнув російську агресію у Грузії. Але до свого наступного кроку він зачекав ще 6 років. Путін, на відміну від Гітлера, витримав певний проміжок часу і таки дочекався дестабілізації ситуації в Україні, щоб завдати удару по нашій нестабільній, на той момент, державі.

Інший кривавий почерк Кремлівського диктатора проявився ще у Грузії та під час війни на Донбасі. Адже насправді війна на Донбасі не була спонтанним зривом. Ця агресія була ретельно спланованою, але трапився «чорний лебідь», який сплутав плани агресору.

Насправді Путін так як і Гітлер не йшов на повну конфронтацію із елітами Грандів (найпотужніших держав світу). Гітлер це робив, власне, до початку Другої світової війни, коли він все ж переступив межі усього дозволеного і не дозволеного. Однак велику роль в тих історичних подіях відіграло суспільство західних демократій. Саме воно не дозволяло елітам домовлятись. Адже Чемберлен у 1938 році, коли відбулася остання поступка Гітлеру, грав на страху відновлення війни, про яку усі ще пам’ятали тоді, лише через 20 років по завершенні Першої світової війни. Відповідно популярність ідеї умиротворення агресора у суспільстві не обіцяла нічого хорошого агресору, відтак, його було необхідно усіляко позбуватися. Гітлеру це не вдалося і він завершив так, як завершив.

Путін же використовує кожну нагоду, щоб пропагувати себе як миротворця, голуба миру та альтернативу існуючим західним цінностям.

Але окрім цього російський лідер вивчив і особливості функціонування інформаційного простору у демократичних державах, яка полягає у тому, що більш гучний інформаційний привід душить слабший.

У західних демократій дійсно сильне громадянське суспільство, але не варто його переоцінювати. Відкриття Олімпіади привертає більше уваги, ніж війна у далекій маленькій гірській країні. Тому напад на Грузію відбувся під час відкриття Літніх Олімпійських ігор у Пекіні. А перекидання техніки на Донбас відбувалося під час Чемпіонату світу із футболу у 2014 році. І якби не збиття Малаазійського Боїнга, то не знати чим би закінчилася ця кампанія.

А тепер питання, що більше займає увагу європейського обивателя – футбол, олімпіада чи смертельний вірус, який призвів до карантину, що зумовлює значне послаблення економіки? Путін сам злякався смертельного для літніх людей вірусу і ховається десь у бункері. Проте, що буде, коли він вилізе? Адже маленька переможна війна теж завжди була хорошим методом відволікти власного обивателя, наприклад, від проблем медичної системи. А в сумі із зайнятими європейцями та широким полем для пропаганди РФ це дає диявольську суміш, яку він може використати для реалізації своїх імперіалістичних задумів.

Вхід

Вітаємо! Це форма входу для власників підприємств

Запам'ятатит мене Забули пароль?

Відновлення паролю

Register