А той другий празник святого Василя: традиції, заборони та прикмети свята, які варто знати тернополянам


Сьогодні християни Тернопільщини разом із Православною церквою вшановують пам’ять святителя Василія Великого, архієпископа Кесарії Каппадокійської. Церковні джерела характеризують його як аскета, богослова і вченого, автора кодексу чернечого життя. Також Василія Великого вважали покровителем землеробства, і саме тому цього дня основною обрядовою дією було засівання осель збіжжям. Що ж нам варто знати про цей день?

Інші назви свята: «Василій Великий», «Старий Новий рік», «Свинячий свято», «Початок Страшних вечорів». Старовинні назви: «Овсень», «Таусень», «Баусень».

Василій Великий був святителем і архиєпископом Кесарії Каппадокійської, а ще богословом і церковним письменником. Його вважають одним з трьох каппадокійських отців Церкви, і приписують йому винахід іконостасу, а також складання літургії.

Чого не можна робити 14 січня?

Дівчаткам і жінкам засівати заборонено, бо тоді вони не принесуть в дім щастя, яке приносять хлопці. Не можна залишати посівальників без нагороди, але і гроші віддавати не варто, бо тоді ви просто віддасте їм свою фінансову удачу. Не варто працювати, ображатися і згадувати образи. Ще краще не давати в борг, та й самі не беріть. Не торкайтеся до дрібних монет, весь рік тільки їх і будете мати. Не варто виносити сміття, а ще не вимовляйте слово «тринадцять».

Приказки і прикмети:

Васильєва ніч зіркова — літо ягідне!

Від ясного зоряного неба очікують гарного врожаю гороху, але зауважують, якщо зірки до ранку згаснуть, то горох дозріти не встигне.

Якщо місяць іде на спад — навесні вода не буде велика, якщо на прибуток, то навесні буде багато води.

Випав на Новий рік сніг, сильний мороз або туман віщують гарний урожай.

Повна ополонка води і туман на Новий рік віщують великий розлив.

Традиції і заборони

На Васильєв день є головна традиція – посівання. Зазвичай це роблять хлопчики-підлітки, які переступають поріг багатьох будинків, у тому числі рідних і знайомих, з засівальними піснями. Вони розкидають різне зерно: жито, пшеницю, ячмінь, та бажають господарям радості та удачі. Не можна викидати зерно, так як воно є оберегом.

Небажано, щоб цим займалися дівчата, так як вони принесуть нещастя, якщо зайдуть у хату першими. Краще щоб самим першим зайшов чоловік, тоді він принесе щастя. А якщо у нього світле волосся, то щастя буде ще сильніше. Хлопчикам зазвичай давали пиріжки, цукерки, солодощі, але не можна давати гроші, щоб самим не залишитися без них.

Якщо не хочете, щоб в ваш дім прийшла біда, то потрібно запалити 3 свічки і обійти будинок три рази за годинниковою стрілкою. На кути накладіть хресні знамення і прочитайте «Отче наш». Можна ще постукати по порогу сокирою на світанку і три рази сказати: «Здоров’я, щастя і удача не покине ніколи. Будуть у домі і хліб і гроші».

На стіл на Василя і Меланки ставлять обов’язково свинину, ситні і жирні страви. А також повинна бути на столі кутя. За традицією її готують із пшениці, маку та меду. Зі страв віддають перевагу холодцю, вареникам, узвару або борщу з пампушками. Якщо у куті буде багато різних начинок, то і рік буде більш благополучним для вас. А щоб ваше побажання під час тосту збулося, потрібно говорити без частки «не».

Все сміття, яке зберете сьогодні, не можна викидати, його треба спалити, щоб не виносити благополуччя з дому. А на світанку одягніть на себе щось нове, тоді вас весь рік не покине достаток.

14 січня — не лише Василія

За церковними календарем, 14-го січня також відзначають свято Обрізання Господнього. Саме тоді, згідно з церковними джерелами, за єврейським звичаєм відбувся обряд обрізання Ісуса Христа, після якого дитині й дали ім’я, провіщене ще архангелом Гавриїлом в день передання благої вісті Діві Марії, — Ісус.

І нарешті, 14 січня — також перший день Нового року за старим стилем. Переддень Нового року своєю обрядовістю нагадував переддень Різдва та в народі називався Щедрим вечором, що пов’язано зі звичаєм готувати багатий святковий стіл, який обов’язково прикрашали скоромні страви. На Новий рік, як і на Різдво, носили “вечерю”, але Цього разу не родичам і знайомим, а лише сільській бабі-повитусі.

Характерною прикметою новорічного свята в Україні було й щедрування — давній народний звичай церемоніальних обходів хат із побажанням щастя членам сім’ї та розквіту господарства. На відміну від колядування, обряд щедрування завжди був в Україні справді народним, позацерковним та незначною мірою відчув на собі вплив християнської церкви. Звідси і його радісне, оптимістичне звучання. До кінця XIX ст. обряд щедрування, увібравши в себе національний колорит та менталітет нашого народу, став явищем народної художньої творчості й таким зберігся і до сьогодні.

Джерело: ternopoliany.te.ua

Вхід

Вітаємо! Це форма входу для власників підприємств

Запам'ятатит мене Забули пароль?

Відновлення паролю

Register