17 вересня. Цей день в історії Тернопілля


Сторінками історії: 1919 – Юліан Опільський завершив роман «Опирі», 1935 – в Ланівцях народилась оперна співачка Тамара Дідик, 1939 – радянські війська вступили на територію Тернопільщини.

17 вересня 1901 року – у Гусятині народився офіцер УГА, педагог, учений-історик, директор і професор Інституту червоної професури в м.Москві (Росія) Теодор Дубиня (Дубина). Розстріляний органами НКВС 21 червня 1937 р. у м. Москві.

17 вересня 1903 року – у Струсові Теребовлянського району народився поет Адріан Іванчук. Друкувався у львівських журналах «Світло», «Нові шляхи», «Вікна» та ін. Двічі ув’язнений у Березі Картузькій (1934, 1937), звільнений у вересні 1939. Вчителював у селах Струсів і Кровинка Теребовлянського району. Вибрані поезії надруковані у збірці «Революційні поети Західної України» (К., 1958), книзі «Полум’яні рядки: Художні твори західноукраїнських пролетарських письменників на сторінках журналу «Вікна». Автор прозових творів (неопубліковані) та живописних полотен. Помер А. М. Іванчук 23 вересня 1951 року у Струсові, де і похований.

17 вересня 1905 року – у Бучачі завершила роботу виставка промислової та сільськогосподарської продукції. Одним з її переможців стала продукція «Фірми Бачевського».

17 вересня 1919 року – письменник, уродженець Тернополя Юліан Опільський (справжнє ім’я – Юрій Рудницький) завершив роман «Опирі» («Упирі»). Це найбільший твір Ю.Опільського, за всіма прикметами — історичний роман, перша частина якого «В царстві золотої свободи» побачила світ 1920 року. Друга і третя частина («Чорним шляхом», «Іванко») не були опубліковані за життя автора. Роман змальовував татаро-турецькі напади на українські землі, злигодні «ясиру», викривав польських шляхтичів як ненависних і підступних упирів. Образи здирщика і запроданця Бялоскурського, його розбещеної дружин Беати, зманіженої дочки Лінешки, перевертня міщанина Івашка були втіленням тих соціальних сил, які плюндрували край, висмоктували разом з татарами із трудового люду останні соки, а гонорова шляхта хотіла з цього мати власний зиск. Письменник у цьому романі, доволі традиційному для української літератури, виявив добре знання історії, вміння вибудовувати гострий, майже пригодницький сюжет, вдавався до відкрито публіцистичних оцінок, узагальнень.

17 вересня 1920 року – дивізія УНР під командуванням Михайла Омеляновича-Павленка разом із польською армією вступила до Теребовлі.

17 вересня 1920 року – через село Нова Могильниця Теребовлянського району пройшов 1-ий кінний полк чорних запорожців Армії УНР.

17 вересня 1921 року – помер священик, громадський діяч Тернопільщини о.Юрій Чубатий. Був 33 роки душпастирем в Будилові, Медовій та у Вимислівці. Оживив роботу “Братства тверезості”, заснував читальню “Просвіти”, кооперативу, організував протипожежне товариство “Дністер”. У передвиборчому часі при виборах до сейму у Львові чи парламенту у Відні – парох запрошував знаного українського трибуна, посла до галицького сейму Тимотея Старуха, з яким приїжджали тодішні студенти Євсевій Бачинський (згодом – парох і декан Бережан), Зенон Кузеля (згодом – визначний учений і професор університету). За час служіння о. Ю. Чубатого в Будилові почалося відродження села у всіх громадських справах; закуплено 300 морґів поля для парафій Будилова, Медови, Каплинець, Вимислівки, закладено крамницю, побудовано нове проборство, здійснено підготовку для зведення нової мурованої церкви.

17 вересня 1922 року – в с.Божиків на Бережанщині народився вояк УПА, поет Мирослав Кушнір. У 1941 вступив до лав Української Повстанської Армії. Згодом, за завданням ОУН, переїхав до Польщі де працює у містечку Сінява на Надсянні. Пізнього осіннього дня 1944 року на околиці села Дібча, що неподалік Сіняви, прогримів короткий бій. У тому бою смертю хоробрих впав 22-річний Мирослав Кушнір, підірвавшись гранатою в криївці, щоб не потрапити до рук ворога. Місце смерті і поховання невідоме. Останній його вірш датований 7 вересня 1944 року.

17 вересня 1922 року – Теофіль Остап’юк при Українській державній гімназії заснував 28-й полк (курінь) пластунів юнаків ім.Дмитра Байди-Вишневецького в Тернополі.

17 вересня 1935 року – в Ланівцях народилась оперна співачка Тамара Дідик. Понад 30 років – солістка опери м.Львова. У її виконанні прозвучали партії: Галя («Утоплена» Лисенка), Мирослава («Золотий обруч» Лятошинського), Шевцова («Молода гвардія» Мейтуса), Татьяна («Євгеній Онєгін» Чайковського), Мікаела («Кармен» Бізе), Оксана та Одарка («Запорожець за Дунаєм» Гулака-Артемовського) та інші. У 1966 році Тамарі Дідик було присвоєно почесне звання заслуженої артистки УРСР, а в 1975р. – народної артистки УРСР.

17 вересня 1939 року – на підставі «пакту Молотова – Ріббентропа» радянські війська вступили на територію Галичини, де було встановлено тоталітарний режим, розпочалися масові репресії проти місцевого населення. Цього ж дня більшовики зайняли Тернопіль та багато міст і сіл нашого краю.

17 вересня 1944 року – внаслідок бою загону УПА з частинами Радянської Армії було частково спалене с.Залужжя Бережанського району.

17 вересня 1945 року – загинув командир куреня УПА «Вовки», командир 28-го Холмського тактичного відтинку «Данилів», вихованець Тернопільської гімназії, майор УПА Мар’ян Лукасевич (Псевдо: «Ягода», «Черник», (Лукашевич).

17 вересня 1948 року – Тернопільський міжобласний трест радгоспів реорганізовано в Тернопільський обласний трест радгоспів. Згодом його функції було передано Тернопільському обласному управлінню лісового господарства і заготівлі.

17 вересня 1949 року – в с.Курдибанівка Бучацького району примусово засновано колгосп.

17 вересня 1955 року – в Австралії помер громадський діяч Тернопільщини та діаспори, уродженець с.Кутківці Тернопільського району Василь Болюх. Активний учасник національно-визвольних змагань, був першим воєнним командантом Тернополя і повіту, а з переходом УГА за Збруч – Житомира і Проскурова (нині м.Хмельницький). Як сотник УГА брав участь в українсько-польській війні 1918-1919 рр. У міжвоєнний період працював у Тернополі в кооперації і деякий час був головою надзірної ради місцевої філії “Українбанку”, активний діяч товариств “Сільський господар” та “Просвіта”. Із 1935 р. – посол до польського сейму від Тернопільсько-Збаразько-Золочівського округу. Виступав проти поселення поляків на західноукраїнських землях, захищав інтереси українського населення Галичини, допомагав членам ОУН. Під час Другої світової війни співпрацював з українським підпіллям, згодом еміґрував до Австрії, далі – до Німеччини, а звідти у 1949р. – до Австралії. На новому місці розвинув активну громадську діяльність, став першим головою Об’єднання українців Австралії.

17 вересня 1978 року – у с.Сураж Шумського району народився військовослужбовець 128-ї гірсько-піхотної бригади Федір Лопацький. Загинув 25 січня 2015 поблизу села поблизу с.Новогригорівка Артемівського району Донецької області в районі Дебальцевого. Похований на Хмельниччині, де проживав. Залишилися дружина та двоє неповнолітніх дітей. За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Джерело: ternopoliany.te.ua

Вхід

Вітаємо! Це форма входу для власників підприємств

Запам'ятатит мене Забули пароль?

Відновлення паролю

Register