Гірше за Чикатила: 5 найстрашніших радянських маніяків

Складно повірити, що ці непримітні люди цинічні і кровожерливі вбивці

Ім’я найвідомішого радянського маніяка Чикатила знають всі, його жертвами стали до 65 осіб. Однак не всім відомо, що у нього були попередники, яких відрізняє не менша жорстокість і нещадність по відношенню до своїх жертв. Їх кровожерливість і жорстокість вражає, хоча з першого погляду і не скажеш, що ця людина схожа на вбивцю.

Василь Комаров – перший достовірно встановлений радянський маніяк. Він орудував в Москві за часів НЕПу. Його жертвами стали 33 людини. “Шаболовського душогуб” увійшов не тільки в історію вітчизняної криміналістики, а й літератури. Його злочинам присвячено нарис Михайла Булгакова “Комарівське справа”, крім того, він згадується в романі Ільфа і Петрова “Одноповерхова Америка”.

Комаров був родом з Вітебської губернії. З дитинства його оточували одні алкоголіки. Обоє батьків і все п’ять братів. Василь почав пити в 15 років. За військову повинність майбутній маніяк відслужив чотири роки в армії.

У 1920 році Комаров прибув до Москви і оселився в будинку № 26 по вулиці Шаболовка. Став працювати легковим візником, а заодно почав красти і збувати крадене на ринку. Коли в лютому 1921 Ленін оголосив про початок нової економічної політики, Василь Комаров почав вбивати. Діяв він по накатаній схемі: пропонував клієнту купити який-небудь товар, приводив додому, поїв горілкою, а потім вбивав ударами молотка або душив. Тіла пакував в мішок і старанно ховав. На все про все йшло менше півгодини.

На ранок Комаров позбувався трупа. Ховав у зруйнованому будинку, топив у Москві-річці, закопував в землю. Коли його дружина дізналася про криваве захоплення чоловіка, то стала йому в усьому допомагати.

У 1923 році міліції нарешті вдалося вирахувати і заарештувати Комарова. Серійний вбивця не каявся в злочинах. Навпаки. Про те, як забивав і душив жертв, розповідав з особливим цинізмом і задоволенням. Говорив, що всі вони спекулянти, а виправдовувався тим, що чесних людей він не чіпав. Судово-психіатрична експертиза визнала Комарова алкогольним психопатом і дегенератом, а суд засудив його і його дружину до розстрілу.

Імпозантний юнак Олександр Лабуткіна дивиться на нас з фотокартки, насправді маніяк і серійний вбивця. Він дійсно відрізнявся сильною пристрастю до модних речей і мав славу чепуруном. Особливий шарм молодій людині надавало відсутність лівої руки і револьвер у правій. З якого він і застрелив 15 осіб за півтора року.

Лабуткін народився в 1910 році в Петербурзі. Був з робітників. В кінці 20-х працював прістрельщіков зброї на збройовому заводі “червонопрапорник”. У 1930 році він змінив професію. Тепер його завданням стало підривати пні за допомогою вибухівки. Одного разу він поспішив з детонацією, і вибух стався занадто рано. Так у Лабуткіна Герасимчука лівої руки.

Кар’єру серійного вбивці він почав через три роки. 30 серпня 1933 він одягнув костюм грибника, прихопив револьвер і відправився в ліс за пороховий завод, що неподалік від селища Приміський в Ленінградській області. Назустріч йому попалася компанія – двоє чоловіків, три жінки. Пролунали постріли. Четверо померли на місці, одна жертва померла в лікарні.

2 грудня 1933 року маніяк повернувся на місце злочину. І вбив ще двох. В черговий рейд він відправився 11 квітня 1934 року. На цей раз його жертвою став літній слюсар, з рота якого вбивця вийняв золоті коронки. Після цього він витримав паузу і наступного разу пішов вбивати тільки 13 листопада 1934 року. Убитим виявився птахолов, який оглядав свої тенета.

Здобиччю злочинця стала клітка з спійманими птахами. 11 січня 1935 року біля Лабуткіна трапився потужний рецидив. З інтервалом у дві години він застрелив дві сімейні пари, мирно гуляли по лісі. Через місяць він убив самотнього робітника, а ще через місяць напав на подружню пару. Чоловік був убитий, а його дружина відбулася легким пораненням. Вона-то і впізнала Лабуткіна. У кривавій справі Лабуткіну, як і Комарову, теж з часом стала допомагати дружина. Звали дружину Марією. Вона відволікала намічених чоловіком жертв, поки той готував напад. Зрозуміло, Лабуткіна розстріляли.

Володимир Віннічевскій – наймолодший маніяк і серійний вбивця в СРСР. Гвалтувати і вбивати він почав в 15 років. У тому числі з цієї причини його довго не могли знайти.

Він народився в 1923 році в Свердловську в забезпеченій сім’ї. Батько – майстер в міській комунальній службі, мати – рахівник. Жили в окремому приватному будинку в центрі міста. Володимир ні в чому не відчував потреби. Костюм, шкіряне взуття, танковий шолом і швейцарський складаний ніж – далеко не у кожного підлітка в той час був такий хлоп’ячий набір. При арешті у нього виявили 20 рублів. Дводенний заробіток робітника.

При здійсненні своїх мерзенних убивств підліток-збоченець виявляв винахідливість. Він обходив двори і розповідав, що в рамках комсомольського доручення організовує збір металобрухту для підшефної піонерської дружини. Прикриваючись легендою, він нишпорив по дворах у пошуках жертв. Знайшовши нещасну дитину, він відводив його в найближчий ліс і там по-звірячому над ним знущався. Іноді він зухвало скоював злочини прямо під дверима або вікнами будинків, в яких жили діти.

Щоб заплутати слідство, Віннічевскій кілька разів виїжджав в інші міста Свердловської області. Так, один напад він здійснив в Нижньому Тагілі, інший – в Кушві.

Жертвами Віннічевского стали вісім дітей у віці від двох до чотирьох років. Всього він зробив 18 нападів. Його затримали 24 жовтня 1939 року. Батьки, дізнавшись про злодіяння сина, зазнали сильного потрясіння. Вони відреклися від нього і зажадали застосувати вищу міру покарання – розстріл. Таким виродкам не може бути місця в житті, сказали вони.

Володимир Іонесян, тоді в старанному студентові ще ніхто не міг запідозрити потенційного маніяка.

Спочатку промишляв крадіжками, а потім перейшов до грабежів. Прикидаючись контролером з Мосгаза, він проникав в квартири жертви і вбивав їх туристичним сокиркою. Гроші його вже не цікавили. Наживою маніяка ставали авторучки і поношені кофти.

Вийти на слід злочинця вдалося в січні 1964 року. Тоді він зробив свою останню – п’яте – вбивство, прихопивши у жертви телевізор “Супутник”. Місцеві запримітили підозрілого перехожого, і вже через кілька днів його затримали. Правда, зробити це вдалося лише в Казані: зрозумівши, що міліція вийшла на його слід, Іонесян спробував сховатися в Татарській АРСР. Операцією особисто керував міністр охорони громадського порядку республіки Саліх Ялеев.

Дослідники-криміналісти прийшли до висновку, що Іонесян належав до истероидному типу. Злочини були для нього способом самоствердження. Так він прагнув домогтися загального визнання. У числі іншого на це вказує той факт, що Іонесян не влаштовували другорядні ролі, які він грав в Оренбурзькому театрі музичної комедії. Маніяк вважав, що гідний більшого.

Геннадій Міхасевіч був зразковим громадянином. Його ставили в приклад як активного громадського працівника, благопристойного сім’янина і успішного працівника. У складі народних дружин він інспектував вулиці. Ніхто не міг запідозрити в доброчесну трудівника і члені КПРС маніяка-вбивцю, який жорстоко розправився з 38 жінками.

Основним мотивом звірячих розправ стала помста. Міхасевіч мстився усім жінкам на світі за те, що вони частенько посміювалися над скромним і юнаком. Перше вбивство він скоїв у віці 20 років 14 травня 1971 року. Повернувшись з армії, він не знайшов відповідних почуттів у своєї коханої.

Згодом для вбивств він стане використовувати свій червоний “Запорожець”. Заманивши потенційну жертву в автомобіль, Міхасевіч, як правило, відвозив її в безлюдне місце, а потім приймався за знущання. У хід йшли підручні засоби: кляп з рукавички, мотузка з жита, канцелярські ножиці. Вбиваючи жінок, Міхасевіч “відчував душевне полегшення”. На слідстві він зізнався: “Коли душив, то через свої руки від жінок силу почерпивал. Був сам собі лікар. Після вбивства ставало легше”. У 1987 році він був розстріляний.

Як повідомляв портал “Знай.uа”, в СРСР довгий час страчували без суду і слідства, під важку руку ката міг потрапити хто завгодно, без пояснень. Але врешті-решт був складений перелік злочинів, за які ворогові народу однозначно “мазали лоб зеленкою”. За що страчували радянських громадян?

Джерело: znaj.ua

Вхід

Вітаємо! Це форма входу для власників підприємств

Запам'ятатит мене Забули пароль?

Відновлення паролю

Register